Кори­сні копа­ли­ни Рів­нен­ської обла­сті

Кори­сні копа­ли­ни Рів­нен­ської обла­сті Укра­ї­ни, як важли­вий еле­мент гір­ни­чо­ру­дної про­ми­сло­во­сті, віді­гра­ють клю­чо­ву роль у роз­ви­тку регіо­ну та забез­пе­чен­ні його еко­но­мі­чної стій­ко­сті. В Рів­нен­ській обла­сті роз­ві­да­но біль­ше 600 родо­вищ 18 видів кори­сних копа­лин. З них на сьо­го­дні екс­плу­а­ту­ю­ться 115 родо­вищ.

Торф

Серед палив­но-енер­ге­ти­чних міне­раль­них ресур­сів обла­сті чіль­не місце нале­жить тор­фу, загаль­ні запа­си яко­го оці­ню­ю­ться у 180 млн т. Основ­ні родо­ви­ща пов’язані з низин­ни­ми боло­та­ми і зосе­ре­дже­ні у пів­ні­чній части­ні обла­сті, де виді­ля­ю­ться родо­ви­ща Моро­чне, Дубня­ки, Кре­мін­не. Мен­ші за мас­шта­ба­ми і запа­са­ми тор­фу родо­ви­ща роз­та­шо­ва­ні у Мало­му Поліс­сі (Вер­ба, Май­дан, Сту­пне та ін.) і неве­ли­кі тор­фо­ви­ща роз­ро­бля­ю­ться у межах лісо­сте­по­вої части­ни обла­сті, де вони зустрі­ча­ю­ться виклю­чно у запла­вах річко­вих долин, а поту­жність тор­фо­вих шарів не пере­ви­щує 1,5–2,5 м. Тор­фи Рів­нен­щи­ни мають досить висо­ку якість (золь­ність не пере­ви­щує 5–28%).

Сапропель

В обла­сті роз­ві­да­ні запа­си сапро­пе­лю за кате­го­рі­єю А+С2 ста­нов­лять 13 900,0 тис. т, що скла­дає 14,3% від загаль­но­укра­їн­ських запа­сів. До балан­со­вих запа­сів від­не­се­но 8 381,3 тис. т, що скла­дає 60,3% від роз­ві­да­них запа­сів. На 18 озе­рах про­ве­де­но пошу­ко­во-оці­ню­валь­ні робо­ти, які вияви­ли 7 012,8 тис. т сапро­пе­лю за кате­го­рі­єю С2, з яких 2 151,9 тис. т (30,7%) нале­жать до балан­со­вих. Деталь­на роз­від­ка пока­за­ла, що запа­си за кате­го­рі­єю А скла­да­ють 6 887,2 тис. т, з яких 6 229,2 тис. т (90,4%) нале­жать до балан­со­вих. На 13 озе­рах вияв­ле­но про­гно­зні ресур­си сапро­пе­лю у кіль­ко­сті 1 231,0 тис. т.

Най­біль­ша кіль­кість родо­вищ зна­хо­ди­ться в Зарі­чнян­сько­му райо­ні, де за кате­го­рі­єю А+С2 вияв­ле­но 7 672,2 тис. т сапро­пе­лю (55,2% від загаль­них запа­сів обла­сті). У Воло­ди­ми­ре­цько­му, Дубро­ви­цько­му та Косто­піль­сько­му райо­нах запа­си пере­ви­щу­ють 1 млн т. Кла­сто­ген­ні типи сапро­пе­лю, пред­став­ле­ні орга­но-міне­раль­ним (1 732,4 тис. т), орга­но-гли­ни­стим (1 940,7 тис. т) і діа­то­мо­во-гли­ни­стим (61,5 тис. т), скла­да­ють 46,3% від загаль­них запа­сів обла­сті. Такі сапро­пе­лі, зазви­чай, роз­та­шо­ва­ні у про­фун­даль­них зонах і пере­кри­ті інши­ми від­кла­де­н­ня­ми.

Най­біль­ші родо­ви­ща сапро­пе­лю, запа­си яких пере­ви­щу­ють 300 тис. т, роз­та­шо­ва­ні в озе­рах Вели­ке Дру­ге (308,0 тис. т), Луко (513,0 тис. т), Остро­ва­цьке (577,0 тис. т), Верх­нє (792,4 тис. т), Нобель (4 308,0 тис. т), Мар’янівське (1 218,2 тис. т) та інших. Хімі­чний склад сапро­пе­лю визна­чає його при­да­тність для різно­го вико­ри­ста­н­ня, зокре­ма у сіль­сько­му госпо­дар­стві, вете­ри­на­рії, косме­то­ло­гії та гео­ло­гії.

Мідь

Воли­но-Поділь­ська пли­та на якій час­тко­во роз­та­шо­ва­на Рів­нен­ська область, в даний час визна­ча­є­ться як дуже пер­спе­ктив­на для вияв­ле­н­ня про­ми­сло­вих родо­вищ міді. В її межах виді­ле­ні 4 рудні вузли: Ратнен­ський, Рафа­лів­ський, Кухот­сько­воль­ський і Шепе­тів­ський. Саме Рафа­лів­ський роз­кри­ва­є­ться на тери­то­рії обла­сті.

В межах Рафа­лів­сько­го рудно­го вузла само­ро­дно­мі­дна міне­ра­лі­за­ція роз­кри­та кар’єром біля ст. Рафа­лів­ка, а також низ­кою свер­дло­вин. Вона при­уро­че­на до базаль­тів і лаво­бре­кчій ратнен­ської сві­ти. В остан­ніх мідь утво­рює вели­кі само­род­ки, що рані­ше були вияв­ле­ні, ймо­вір­но, у тому ж гори­зон­ті біля с. Вел. Мідськ. У базаль­ті мідь зустрі­ча­є­ться у вигля­ді вкра­пле­но­сті в амі­гда­ло­ї­дах, по трі­щи­нах, у вигля­ді вели­ких ден­дри­тів , а також у про­жил­ках з цео­лі­та­ми, хло­ри­том, халь­це­до­ном, квар­цом, вай­ра­кі­том і аналь­ци­мом. Вміст міді в базаль­тах 0,2–0,7%, у лаво­бре­кчі­ях – дося­гає 5%.

Також в межах Рафа­лів­сько­го вузла на гли­би­ні 10–250 м вста­нов­ле­ні руди із вмі­стом міді від 0,1 до 25%, золо­та – до 1,15 г/т, срі­бла — до 20 г/т, пла­ти­но­ї­дів — до 1,66 г/т. Поту­жність рудних пере­сі­чень ста­но­вить 0,3–4,5. Мідна міне­ра­лі­за­ція роз­кри­та кар’єром і свер­дло­ви­на­ми на ділян­ці пло­щею 32 км2. У нижньо­му усту­пі кар’єру від­сло­ню­є­ться рудний поклад, при­уро­че­ний до туфо­бре­кчій з вмі­стом 1–3%, іно­ді до 6%. Само­ро­дна мідь запов­нює кавер­ни в туфах і туфо­бре­кчі­ях, утво­рю­ю­чи само­род­ки вагою до 1 кг. Тут зустрі­ча­ю­ться аналь­цим-хло­рит-квар­цо­ві про­жил­ки поту­жні­стю 8–10 см, що в цен­траль­них части­нах містять само­ро­дну мідь. Про­жил­ки при­уро­че­ні до текто­ні­чної зони пів­ні­чно-захі­дно­го про­стя­га­н­ня. Мідна міне­ра­лі­за­ція в ній вияв­ле­на про­тя­гом 4,5 км. Про­гно­зні ресур­си міді на Рафа­лів­ській ділян­ці оці­не­ні в 3 млн т, золо­та – 79 т, пла­ти­ни і пала­дію – 40 т, срі­бла – 1592 т.

Граніт і гранодіорит

На тери­то­рії Рів­нен­ської обла­сті налі­чу­є­ться 139 родо­вищ, з яких роз­ро­бля­ю­ться 69. В яко­сті буді­вель­но­го каме­ню широ­ко вико­ри­сто­ву­ю­ться інтру­зив­ні та ефу­зив­ні поро­ди: гра­ні­ти, гра­но­діо­ри­ти, базаль­ти тощо. Подрі­бне­ний камінь (буто­вий і щебінь) вико­ри­сто­ву­є­ться в обла­сті, пере­ва­жно як запов­ню­вач бето­ну, шля­хо­вий щебінь — для спо­ру­дже­н­ня фун­да­мен­тів і буді­вель.

Кле­сів­ські родо­ви­ща гра­ні­тів, гра­но­діо­ри­тів та діо­ри­тів зна­хо­дя­ться біля стан­ції Кле­сів (Сар­нен­ський район Рів­нен­ської обла­сті). Вздовж залі­зни­ці Сар­ни-Коро­стень фун­кціо­ну­ють (або вже від­пра­цьо­ва­ні) біля двох деся­тків вели­ких кар’є­рів (Томаш­го­род­ський, Виров­ський, Чабель­ський, Роки­тнов­ський та ін.), які роз­ро­бля­ють гра­ні­ти, гра­но­діо­ри­ти, діо­ри­ти і габро осни­цько­го ком­пле­ксу (палео­про­те­ро­зой, 2000 млн років) та мета­вул­ка­ні­ти кле­сів­ської серії.

Пере­ва­жа­ють гра­ні­ти та гра­но­діо­ри­ти, що пред­став­ля­ють собою тем­но-сірі, сірі або роже­ві сере­дньо­зер­ни­сті масив­ні поро­ди з жила­ми роже­вих дрі­бно­зер­ни­стих, аплі­то­ви­дних, рід­ше аплі­то-пегма­то­ї­дних гра­ні­тів, з ксе­но­лі­та­ми різних роз­мі­рів габро, діо­ри­тів та ін. Поту­жність покрів­лі (четвер­тин­ні піща­но-гли­ни­сті від­кла­ди та виві­тре­ні гра­ні­ти) не пере­ви­щує 10 м, а часті­ше – до 5 м. При­ток води в кар’є­ри скла­дає 10–60 м3 на добу. Роз­ві­да­ні запа­си буді­вель­ної сиро­ви­ни забез­пе­чу­ють подаль­ший роз­ви­ток виро­бни­цтва буто-щебе­не­вої про­ду­кції, лицю­валь­них плит, цемен­ту, вапна, цегли силі­ка­тної і кера­мі­чної, буді­вель­них роз­чи­нів тощо.

Базальт

Уні­каль­ни­ми в Укра­ї­ні є рів­нен­ські базаль­ти, які сму­гою (шири­на до 10–15 км) тягну­ться від Сла­ву­ти до Кузне­цов­ська, утво­рю­ю­чи 7 родо­вищ базаль­тів, з яких сьо­го­дні роз­ро­бля­ю­ться 5, зокре­ма: Бере­сто­ве­цьке, Іва­но-Долин­ське та Вели­ко­мид­ське в Косто­піль­сько­му та Рафа­лів­ське і Поли­цьке у Воло­ди­ми­ре­цько­му райо­нах. Фено­мен базаль­то­вих стов­пів Рів­нен­щи­ни поясню­є­ться тим, що видо­бу­ток базаль­то­вої сиро­ви­ни обме­жу­є­ться лише родо­ви­ща­ми цьо­го регіо­ну, а отже, в межах Укра­ї­ни вони є виня­тко­ви­ми. Суціль­ні базаль­то­ві покри­ви у вигля­ді стов­пів – тра­пи – вияв­ле­ні на тери­то­рії Рів­нен­ської і Волин­ської обла­стей. Вони заля­га­ють під 20–50-метровим шаром оса­до­вих порід, і лише в кар’єрах Рів­нен­щи­ни базаль­ти вихо­дять на поверх­ню, що й зумов­лює їх актив­не видо­бу­ва­н­ня.

Крейда

На тери­то­рії обла­сті крей­дя­ні купо­ли та водо­діль­ні пасма чер­гу­ю­ться з гли­бо­ки­ми депре­сі­я­ми (чітко про­сте­жу­є­ться така дина­мі­ка на Случ-Горин­сько­му межи­річ­чі). Із крей­до­ви­ми від­кла­да­ми пов’язане також поши­ре­н­ня кар­сто­во­го рельє­фу, пред­став­ле­но­го різни­ми за роз­мі­ра­ми зни­же­н­ня­ми та запа­ди­на­ми, лій­ка­ми, льо­до­ви­ко­ви­ми озе­ра­ми (напри­клад, о. Біле Воло­ди­ми­ре­цько­го райо­ну).

Добу­ва­н­ня зосе­ре­дже­но на Тор­го­ви­цько­му родо­ви­щі крей­ди, яке хара­кте­ри­зу­є­ться еко­ло­гі­чні­стю та висо­ким вмі­стом каль­цію у сиро­ви­ні. Крей­да Тор­го­ви­цько­го родо­ви­ща містить від 98,5 до 99,39 % каль­цію кар­бо­на­ту і не містить домі­шок. Пере­ро­бле­на крей­да може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся у лако­фар­бо­вій, полі­мер­ній про­ми­сло­во­сті, виро­бни­цтві сухих буді­вель­них сумі­шей, сіль­сько­му госпо­дар­стві, для роз­ки­сле­н­ня кислих ґрун­тів, для під­го­до­ву­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських тва­рин і пти­ці та для виро­бни­цтва ком­бі­кор­мів.

Бурштин

Прип’ятський бур­шти­но­но­сний басейн зна­хо­ди­ться в межах захі­дно­го і пів­ні­чно­го схи­лів Укра­їн­сько­го щита (УЩ) в зонах його обрам­ле­н­ня оса­до­ви­ми піща­но-гли­ни­сти­ми від­кла­да­ми Воли­но-Поділь­ської пли­ти і Прип’ятського про­ги­ну. На його тери­то­рії роз­ві­да­ні два родо­ви­ща з умов­но балан­со­ви­ми запа­са­ми бур­шти­ну – Кле­сів­ське і Віль­не.

Кле­сів­ське родо­ви­ще – пер­ше в Укра­ї­ні родо­ви­ще бур­шти­ну, що роз­ві­да­не та екс­плу­а­ту­є­ться. Запа­си його були затвер­дже­ні в 1990 році. Воно деталь­но вивче­не і від­но­си­ться до най­більш пер­спе­ктив­но­го типу древ­ніх похо­ва­них мор­ських лагун­но-дель­то­вих роз­си­пів; зна­хо­ди­ться воно біля села Кле­сів Дубро­ви­цько­го райо­ну на пів­но­чі Рів­нен­ської обла­сті. Родо­ви­ще вклю­чає декіль­ка діля­нок, дві з яких роз­кри­ті кар’єрами 472 і 43 (Вели­кий Пугач).

Бур­шти­но­но­сний гори­зонт кар’єру 472 роз­кри­тий бор­том впро­довж 700 м, заля­гає гори­зон­таль­но на пере­ми­тій корі виві­трю­ва­н­ня кри­ста­лі­чних порід і пере­кри­тий біли­ми квар­цо­ви­ми піска­ми флю­ві­о­гля­ці­аль­но­го похо­дже­н­ня. Про­ду­ктив­ний гори­зонт поту­жні­стю 2–2,5 м скла­да­є­ться з двох пачок – нижньої та верх­ньої. Вміст бур­шти­ну в поро­дах нижньої пачки – 50 г/м3, а у верх­ній 300–500 г/м3. Він при­су­тній у вигля­ді улам­ків, шма­тків скла­дної мор­фо­ло­гії, рід­ко – обка­та­них гальок. На про­ду­ктив­ній пло­щі 200 на 700 м тут може вмі­щу­ва­ти­ся не мен­ше 14 т бур­шти­ну. Бур­шти­но­но­сний гори­зонт ділян­ки Вели­кий Пугач роз­кри­то без­по­се­ре­дньо вище кори виві­трю­ва­н­ня кри­ста­лі­чних порід. Він має загаль­ну поту­жність 1–1,5 м і утво­ре­ний трьо­ма піща­ни­ми про­шар­ка­ми. Саме верх­ній шар є бур­шти­но­но­сним (15–20 см). Він пред­став­ле­ний дрі­бно­зер­ни­стим квар­цо­вим піском буру­ва­то­го кольо­ру з тем­но-бури­ми до чор­них пля­ма­ми, зба­га­че­них гуму­со­вим мате­рі­а­лом. Тут зна­хо­ди­ться вели­кі обка­та­ні галь­ки бур­шти­ну вагою до 400–600 г.

Віль­не родо­ви­ще бур­шти­ну зна­хо­ди­ться в 40 км на пів­ні­чний захід від Кле­сів­сько­го родо­ви­ща в зоні обрам­ле­н­ня пів­ні­чно-захі­дно­го схи­лу Укра­їн­сько­го щита оса­до­ви­ми утво­ре­н­ня­ми Воли­но-Поділь­ської пли­ти і Прип’ятського про­ги­ну. Най­більш про­ду­ктив­ні на бур­штин від­кла­ди межи­гір­ської сві­ти олі­го­це­ну. Від­кла­ди межи­гір­ської сві­ти на ділян­ці родо­ви­ща пред­став­ле­ні зеле­ну­ва­ти­ми і сіру­ва­ти­ми різно­зер­ни­сти­ми піска­ми з про­шар­ка­ми глин. Піски вмі­щу­ють вели­ку кіль­кість гуму­со­вої речо­ви­ни. Бур­штин при­уро­че­ний, в основ­но­му, до про­шар­ків глин, гуму­со­вих діля­нок, ску­пчень крем­нів, улам­ків сіро­го квар­цу, а також до зони кон­та­кту з піска­ми київ­ської сві­ти. Сере­дня поту­жність про­ду­ктив­них шарів близь­ко 0,7 м. Вміст бур­шти­ну від 1–2 г/м3 до 650 г/м3.

Підземні води

На тери­то­рії Рів­нен­ської обла­сті зна­хо­дя­ться зна­чні резер­ви під­зем­них прі­сних та міне­раль­них вод. При роз­ра­хун­ку на одну осо­бу цей пока­зник пере­ви­щує сере­дні зна­че­н­ня для всі­єї Укра­ї­ни в два з поло­ви­ною рази. Загаль­ні про­гно­зні обся­ги під­зем­них вод (як прі­сних, так і міне­раль­них) в обла­сті ста­нов­лять близь­ко 5,6 млн м3 /добу. З цих резер­вів лише 429,3 тис. м3 /добу визна­че­но як екс­плу­а­та­цій­ні запа­си під­зем­них питних вод, і лише 73 тис. м3 /добу вико­ри­сто­ву­ю­ться, що дає зна­чні можли­во­сті для роз­ви­тку видо­був­ної про­ми­сло­во­сті.

Міне­раль­ні води налі­чу­ють шість родо­вищ, з яких екс­плу­а­ту­ють чоти­ри. Загаль­ні запа­си міне­раль­них вод скла­да­ють 1 736 м3 /добу. Най­більш поши­ре­ні хло­ри­дно-натрі­є­ві питні води типу Мир­го­род, резер­ви яких вивче­ні у селах Жобрин та Оле­ксан­дрія, а також у селах Сте­пань та місті Острог. На трьох родо­ви­щах (Жобрин­сько­му, Сте­пан­сько­му, Острозь­ко­му) про­во­дять видо­бу­ток та про­ми­сло­вий роз­лив ліку­валь­но-сто­ло­вих вод. Міне­раль­ні води з вмі­стом радо­ну вияв­ле­ні побли­зу сіл Вири та Мари­нин. Баль­нео­ло­гі­чні вла­сти­во­сті цих вод та неве­ли­кі витра­ти на їх видо­бу­ток є осно­вою для подаль­шо­го роз­ви­тку цієї галу­зі.

Отже, Рів­нен­ська область в Укра­ї­ні має зна­чний при­ро­дний ресур­сний потен­ці­ал. Копаль­ні Рівен­ської обла­сті пред­став­ля­ють собою невід’ємну скла­до­ву госпо­дар­сько­го ланд­ша­фту регіо­ну, спри­я­ю­чи його роз­ви­тку та про­цві­тан­ню. Вони є дже­ре­лом цін­них ресур­сів, необ­хі­дних для суча­сної про­ми­сло­во­сті, та сти­му­лю­ють інно­ва­цій­ні під­хо­ди до видо­бу­тку та оброб­ки кори­сних копа­лин. Екс­плу­а­та­ція та роз­від­ка родо­вищ обла­сті вка­зує на можли­во­сті для роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті буді­вель­них мате­рі­а­лів, енер­ге­ти­ки, добу­ва­н­ня мета­лів та доро­го­цін­них каме­нів.